23 листопада у великому залі адмінбудівлі відбувся захід з нагоди 85-х роковин Голодомору в Україні 1932-1933 років, в якому взяли участь працівники та керівники структурних підрозділів Кременчуцької райдержадміністрації.
Супровідний текст:
Слайд 1.
Вже майже 30 років займаюсь дослідженнями теми Голодоимору в своєму селі. Та щоразу відкраваються нові й нові аспекти цієї трагедії нашого народу.
Так, минулого року з'явився розробений Українським інститутом національної пам'яті проект під назвою "Пам'ять про Голодомор"
Слайд 2
В 100-ту річницю Української революції фахівці УІНП підготували грунтовну презентацію для використання у навчальних закладах, у якій Голодомор висвітлено як упокорення голодом українців, що активно боролись за розбудову власної держави, але зазнали поразки.
Слайди 3-4
Лінія часу розкриває механізм організації владою геноциду.
Виконавцями цього злочину стали люмпенізовані елементи суспільства, декласовані, деморалізовані, підняті владою з суспільного дна.
Слайд 5
Замовники ж та організатори злочину - засуджені. І цей злочин не має терміну давності.
Слайд 6
Доказів провини не бракувало. У тому числі - висловлювання самих злочинців. В цих цитатах - їхні самозвинувачення!
Слайд 7
На карті - регіони, що найбільше потерпали від Голодомору мають більш інтенсивне забарвлення. Поміж ними - Полтавщина.
Національна Книга Пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Полтавська область, 2008 р. - 1200 с.
Кременчуцький район - 3082 душ, з них 1030 встановлено (підтверджено документально), 928 імен. І це не просто цифри, за ними - страшна трагедія. Голодомор став фатальним для кожного п'ятого сільського мешканці. Понад третина з них - діти, майбутнє нації.
Лише в Пришибі та навколишніх селах з життя пішло 389 душ, з них факт смерті підтверджено документально у 69 випадках, зазначено у архівних матеріалах 40 імен. У списках, складених за спогадами очевидців - майже 150 імен. Це лиш за кілька місяців, в мирний час на порядок більше, ніж за всі роки воєнного лихоліття 1941-1945 років.
Слайд 8
Веб-сторінка "85-ті роковини Голодомору" - Мапа спогадів очевидців Голодомору"
(До 1953 року навіть вдома не згадували про Голодомор! - страх укорінений у підсвідомість)
Слайди 9-10
Джеймс Мейс - американський вчений-історик, журналіст української газети "День", першим підняв тему українського постгеноцидного синдрому - зламу української ментальності, свідомості. Ознаки синдрому - страх, закритість, недовіра, підозрілість, пасивність, покірність, неспроможність до опору)
Вшанування пам'яті жертв Голодомору - шлях до подолання постгеноцидної травми, відродження вільного духу. Вперше започаткував акцію "Запали свічку"
Слайди 11-12
Голодомор не зламав
Слайди 14-15
Міжнародна акція "Запали свічку пам'яті" у 85 країнах протягом 85 днів, поминаючи 85 дитячих імен - за ініціативи Світового конгресу українців.
Слайди 16-17
Освітній сайт "Лицем до дитини" про незабудьку як символ пам'яті жертв Голодомору.
1986 р. учителі цілоденної школи св. Софії в Миссиссага (Канада) вперше використали квітку з паперу як символ пам'яті жертв Голодомору. Згодом його використовували інші навчальні заклади української діаспори.
Після проголошення незалежності цей символ поширився у школах Львова та Лівівщини.
З 2006 року Київський національний музей історії Голодомору сприяв поширенню традиції використання незабудьки у заходах з вшанування пам'яті жертв Голодомору. Її взяли на озброєння у різних куточках України.
2016 р. Член Парламенту Канади Христя Фріланд розмістила пост із зображенням квітки на своїй сторінці у Твіттер.
На сайті можна знайти рекомендації щодо подання інформації про Голодомор дітям дошкільного та молодшого шкільного віку з урахуванням новітніх технологій навчання у відповідності із сучасними державними стандартами НУШ, згідно з якими є неприпустими такі форми роботи, як нудні доповіді, страшні фільми, заучування статистики. Слід спиратись насамперед на слухові, зорові, рухові форми діяльності. Ритуал запалення свічок слід проводити не в школі, а вдома.
Діти мають усвідомити:
- люди помирали з голоду, бо в них насильно відібрано всі запаси їжі;
- після Голодомору влада Радянського Союзу заперечувала масове вимирання людей;
- Голодомор був задуманий для винищення українського народу.
Важливо сформувати у дітей відчуття обов'язку пом'янути невинних жертв.
Слайд 19
Наша нація є глибоко травмованою, тож важливо, щоб травма не посилювалась, а відбувалось відродження втраченого!
Жертвами Голодомору стали й ті, хто вижив.
Вони мали пристосуватись до нелюдських умов, щоб вижити, забути хто вони, ким були їхні предки, хто і за що їх вбивав. Смерть та забуття - головна мета організаторів Голодомору.
Українці вижили, але не забули.
Ми є, бо ми пам'ятаємо:
- як внутрішні чвари допомогли ворогу позбавити нас свободи
- що буває з тими, хто не має снаги відстояти свободу, хто міняє свободу на хліб, а зрештою слідом за свободою втрачає і його
- як дорого доводиться платити за віру у привабливі гала, як гасло "землю - селянам" перетворилось на "у землю - селян"
Ми пам'ятаємо тих українців, які попри все піднімались на боротьбу проти комуністичного режиму і тих, які берегли пам'ять про пережите, хоч платити за це доводилось волею, а то й життям, і про тих неукраїнців, які мали сміливість казати світові правду, навіть тоді, коли ніхто не хотів її чути.
Ця пам'ять - то наш реванш за мільйони загублених душ. Вона робить нас сильнішими. У цій пам'яті вони оживають і стають поруч з нами в нинішній боротьбі.
Це спадкоємці тодішніх вбивць досі прагнуть стерти її, переписуючи підручники історії, закриваючи архіви, перекручуючи правду і поширюючи брехню.
Але правда - сильніша, а пам'ять - нездоланна. І такими робить нас.
Рука дитини, що двадцять років тому вперше запалила свічу пам'яті нині стала рукою солдата, що тримають автомат, захищають усіх нас. Очі, які тоді наповнювались слізьми від почутих спогадів бабці про пережите у 1932-1933 роках, нині дивляться на ворога через приціл.
Нація, що єдналась у хвилини вшанування померлих з голоду в минулому, обєдналась, аби захистити своє майбутнє!
Скорбота за вбитими предками дає нам сили захищати себе і нащадків.
Ми пам'ятаємо! Ми сильні!
Немає коментарів:
Дописати коментар