Робота з джерелами інформації як засіб формування громадянської компетентності учнів

Опис  педагогічного досвіду  учителя Пришибської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів  Кременчуцької районної ради Івахненко Оксани Юріївни з проблеми «Робота з джерелами інформації  як засіб  формування громадянської компетентності учнів»

Жодна людина, жодне суспільство, жодна держава не зможе досягти успіху без усвідомлення сутності тих процесів, які відбуваються навколо. Учням, юним громадянам, непросто зорієнтуватись у потоці інформації, особливо в умовах використання потужного інформаційно-психологічного впливу мас-медіа на свідомість.

 Однак, без формування  усвідомлення значення української державності, незалежності й суверенності України для власної життєдіяльності,  без знання своїх основних прав та обов’язків, без  умінь та навичок користуватися правами та виконувати обов’язки на основі правових норм, без знань, пов’язаних із майбутньою участю в політичному житті України, без усвідомлення цінності права та необхідності виконувати  правові норми  неможливий подальший розвиток демократичного суспільства. Тому, саме здатність молодої людини самостійно, критично і творчо використовувати різноманітну, часто суперечливу і упереджену, величезну за обсягом інформацію, отриману з різних, іноді – недостовірних, джерел є першочерговим завданням в процесі формування громадянської компетенції учнів.

Правове невігластво, як і правовий нігілізм, суспільно-політична пасивність є досить характерними  рисами  значної частини населення є наслідками пост геноцидного синдрому та інформаційно-психологічної війни, що активно ведеться сьогодні в Україні. Це надає проблемі роботи з джерелами інформації як одним із засобів формування громадянської компетенції учнів особливої ваги. Отже, актуальність і практичне значення  даної проблеми, а також досвіду роботи над її розв’язанням   неможливо переоцінити.

Запропонований  опис  дасть змогу  розкрити методи і засоби розв’язання даної проблеми, а також індивідуальні особливості роботи  автора.   Робота ґрунтується на наукових і практичних дослідженнях Пометун О.І., Ремех Т.О. щодо  практичного здійснення  компетентнісного підходу  в навчанні, зокрема  під час занять з  правознавства  з використанням інтерактивних технологій на всіх етапах кожного уроку. Враховано досвід і практику  Фурман В.К. та Пишко О.К. щодо розвитку критичного мислення старшокласників у процесі вивчення правознавства як засіб формування правової компетентності учнів. Також використовуються наукові концепції та теорії Баханова К.О. з методики навчання, трансформаційних процесів у змісті і організації навчання з урахуванням компетентнісного підходу, а саме – добір змісту навчання крізь призму компетентнісного підходу, компетентнісний підхід у цільовому компоненті навчання, здійснення структурно-функціонального аналізу навчального матеріалу та механізми запровадження компетентнісного підходу в навчання. Зокрема,  колективна монографія «Теорія і практика запровадження компетентнісного підходу до навчання історії в школі» та робота про сенс компетентнісного підходу в педагогіці          Бех І.Д.

Реалізація  провідної ідеї  здійснення рівневого підходу до роботи із джерелами інформації  як засобу розвитку громадянської компетенції учнів в умовах проблемного навчання та інформаційно-психологічного впливу мас-медіа   відбувається  шляхом структурування навчального матеріалу, коли формування компетенцій здійснюється через усі компоненти системи навчання: цільовий, змістовий, організаційно-технічний та результативний. Починаючи з чіткого, конкретного формулювання очікуваних результатів з урахуванням структури громадянської компетенції і закінчуючи оцінюванням учнівської компетентності за чіткими критеріями та рівнями з урахуванням індивідуального зростання кожного учня, відповідно до зазначеної мети відбувається структурування змісту, надається  учням  можливість для формування власного погляду, для реалізації потреби учня у активності та самостійності. Завдання учителя - створити навчальні ситуації для застосування на практиці набутих знань, використовуючи проблемні, активні та інтерактивні методи, індивідуальні та групові форми організації навчання із застосуванням технологій проблемного, інтерактивного, розвивального та групового навчання.

З цією метою автор розробляє і ефективно впроваджує  власні методичні розробки уроків і виховних заходів, використовує передовий педагогічний досвід  вчителів-новаторів Полтавщини. Зокрема, досвід учителя-методиста Вовчицького ліцею імені В.Ф Мицика  Карпенко Л.В. з теми «Інтерактивні методи навчання як засіб формування компетентностей учнів» та досвід правової освіти ліцею,а також досвід  учителя правознавства зош №15 м. Кременчука  Коноваленко Л.П. з формування громадянської компетентності на уроках правознавства та учителя правознавства Розсошенської гімназії Полтавського району Галь С.О.

Так, наприклад,  на уроках правознавства у 9 класі здійснюється робота учнів з нормативно-правовими актами (як основним джерелом інформації) у поєднанні із створенням навчальних ситуацій проблемного характеру, з використанням  активних, цікавих і привабливих для учнів форм роботи, доповнюючи інформацією, отриманою учнями самостійно із підручників, довідкової літератури, із ЗМІ ,  кінофільмів, з мережі Інтернет.

У позаурочній та позакласній діяльності використовуються активні методи  роботи, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості (ситуаційно-рольові ігри, соціально-психологічні тренінги, настільні соціальні ігри, інтелектуальні конкурси, аналіз соціальних ситуацій морально-етичного характеру, ігри-драматизації, маршрутні ігри, інтелектуальні ігри на місцевості - квести тощо).                                                                                                                                                            

В процесі роботи з обдарованими і здібними учнями, підготовки їх  до участі в предметних олімпіадах, конкурсах, грі «Дебати» організовуються індивідуальні заняття – консультації, розробляється і пропонується система різнорівневих завдань, зокрема – творчого  характеру, надається література із шкільної та особистої бібліотек.

Під час роботи постають проблеми і труднощі, що пов’язані, насамперед, із відсутністю життєвого досвіду в учнів щодо розв’язання проблем правового характеру, а також із їх недостатньою обізнаністю у пошуку необхідних для цього джерел інформації, визначенні їх достовірності та використанні.  Основним джерелом інформації для підлітків є оточення та мас-медіа. Для вирішення правових проблем, що виникають у повсякденному житті,  їх достовірність є сумнівною. Можливість використання учнями нормативних актів, як основного джерела юридичних знань, ускладнюється через недостатнє володіння  ними юридичною термінологією. Учні або взагалі не розуміють значення багатьох юридичних термінів, або мають неточне, спотворене уявлення про них.

Для їх подолання  важливо познайомити учнів з якомога більшою кількістю різних видів джерел, пропонуючи учням самим співставити та оцінити їх достовірність, переваги і недоліки кожного, вказати на можливі і доступні для дітей шляхи пошуку нових джерел та способи їх використання. При цьому  особлива увага звертається на тлумачення понять та термінів, їх розуміння учнями, здатність проілюструвати поняття конкретними прикладами, доречно застосовувати у відповіді чи в процесі проведення дидактичних вправ  чи то під час  проведення занять з правознавства, чи у позакласній діяльності (тижнів або місячників правових знань, літньої навчальної практики у пришкільному таборі, проведення тематичних заходів до Дня захисту дітей, Дня прав людини, Дня Державного Прапора, Дня толерантності тощо). Регулярно поповнюючи власну бібліотеку юридичними новинками, передплатними виданнями та, за потреби,  надається можливість учням користуватись ними.  

Крім використання інновацій з організації навчально-виховного процесу, для ефективного формування громадянської компетенції учнів з використанням джерел інформації, важливу роль відіграє особистість педагога, його громадянська позиція, його здатність адекватно оцінювати інформацію з різних джерел та використовувати у вирішенні повсякденних проблем, а також готовність брати активну участь у суспільно-політичному житті. На мій погляд, діяльність вчителя правознавства безпосередньо впливає на громадянську  позицію конкретної особистості. Тому важливою є безпосередня участь учителя в роботі органів місцевого самоврядування як члена виконкому Пришибської сільської ради та голови громадської комісії у справах дітей при виконкомі Пришибської ради, в роботі дільничних виборчих комісій, участь у судових засіданнях, а також направлення офіційних звернень до державних органів і посадових осіб щодо вирішення власних життєвих проблем та щодо соціального захисту учнів та членів їх сімей, набуваючи, таким чином досвіду  громадської діяльності. Своїм досвідом ділюсь із учнями та колегами.

Як свідчення результативності своєї діяльності розглядаю достатньо високий рівень навчальних досягнень учнів, їх позитивна динаміка за останні роки(зростання рівня навченості від 46 до 62%),  високу активність учнів на уроках і під час  проведення  позакласних  заходів та участь в конкурсі юних суспільствознавців «Кришталева сова», відсутність серед учнів школи таких, що скоїли злочини, а також продовження навчання  частини випускників  у вищих навчальних закладах за юридичними спеціальностями та їх подальша робота за фахом.  При цьому особливо важливим показником якості освіти є саме індивідуальне зростання кожного учня, його особисті досягнення.

Зміст правової освіти, на мій погляд,  має включати не лише знання про права і  свободи людини і громадянина, але й передбачати можливість практично здійснювати їх через участь неформальну у громадських організаціях і рухах, суспільно-політичних акціях і проектах, через взаємодію з місцевими органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, органах учнівського самоврядування. Адже сама по собі інформація за умови швидкого накопичення втрачає свою абсолютну цінність, як така. Тоді як особливого значення набуває здатність молодої людини, громадянина різними способами набувати і використовувати її практично у повсякденному житті.